Посеред Дунаю стоїть магічний острів, де ростуть платани. Ці дерева утворюють алею, йдучи якою, потрапляєш у момент, у якому однаково видно минуле, майбутнє і сьогодення. Входження у цей момент відчувається, як ніжна вібрація по тілу, трепет, шелест. Наче всі дерева до тебе одночасно заговорили, травинки потягнулись до твоїх стоп.
І у цьому моменті можна побачити дзеркало, яке перетворює речі навпаки. З поганого робить хороше. Страх перетворює на радість. Тривогу перетворює на ріку спокою.
У тому дзеркалі ти не побачиш свого відображення, але побачиш сяюче око, яке дивиться на тебе. І у тому, як це око на тебе гляне, ти зрозумієш, який ти зараз.
І я ставлю таке дзеркало в Україні, щоб всі російські ракети та солдати, які прийшли на мою землю нищити та вбивати, помирали самі, перетворювались на попіл, що розвіється за вітром, і ніхто ніколи його не згадає. Щоб голосні вульгарні жарти російських людей перетворились на вогонь, який палить їх та вбиває, як вони нас. І це буде кінець війни. Коли ми їх переможемо.