Для мене отримати запрошення стати не лише художником-учасником, а й куратором мистецької резиденції «Аура міста. Евакуйовані» стало великою честю. Це був вияв величезної довіри до мене, мого художнього бачення та комунікаційних навичок. І я пішла назустріч цій можливості, розуміючи, що тут я маю шанс значно розширити свій робочий інструментарій та набір здібностей. Я розуміла, що робота буде складною та дуже різноплановою, але неймовірно цікавою та захопливою.
Це мій другий досвід курування мистецької резиденції, і він став викликом, який дозволив мені переосмислити кураторську практику, що це взагалі таке. Перш за все, я мала сама для себе зрозуміти, навіщо на мистецькій резиденції потрібен куратор. Що саме я маю робити? Для чого я тут?
Пройшовши через цей досвід та відрефлексувавши на нього, я буду рада поділитись своїми знахідками.
Кураторство народжується в художнику, коли той росте у своїй практиці, починає мислити масштабніше, переходить від роботи «ідея-картина» до «ідея-проєкт».
Мій досвід кураторства мистецької резиденції «Аура міста. Евакуйовані» був невідділимий від самої участі в резиденції, оскільки я також брала участь у створенні творів мистецтва та проведенні арт-терапевтичних занять для ВПО. Цей досвід якось органічно вплівся у сам процес життя на резиденції, побут, спільні сніданки, обіди, вечері, спільну роботу в майстерні, спільні прогулянки та екскурсії. Ми знайомились, обговорювали творчі плани та побут, жартували. Кожен розповідав про своє життя, ділився своїми історіями. Показував, що він привіз на цю резиденцію. Розповідав, як саме бачив тему резиденції та як планує з нею працювати.
Я зрозуміла, що роль куратора – з’єднувати точки, бути мостом, що з’єднує художників та глядачів, мистецтво і світ. А також, виконувати багато адміністративних функцій, вирішувати проблеми та питання, які виникають по ходу роботи. Роль куратора схожа до ролі режисера чи редактора. Куратор та художники об’єднуються спільною ідеєю, темою, над якою вони разом працюють, а також самим процесом роботи над втіленням в просторі та у часі, розгортанням творчої думки. Тут кураторська практика перетинається з художньою.
Талант куратора дуже специфічний і він полягає в тому, щоб бачити і усвідомлювати, що відбувається навколо, які ідеї виникають, як вони пов’язані з контекстом.
В жодному разі куратор не має тиснути на художників, нав’язувати свою думку, обмежувати їх, втискати у свою картину того, що і як має відбутись. Куратор має поважати незалежність художників та їхню свободу виражати свої наміри так, як вони хочуть і так, як вони працюють, але куратор може порадити, запропонувати своє бачення, наштовхнути на ідею. Ця робота передбачає взаємний діалог, а не менторство. Куратор тримає широкі рамки і допомагає художникам оформити свої думки на ідеї, донести їх, дає їм простір, час та увагу. Він може побачити в ідеї та її реалізації те, чого сам художник не помічає.
Під час роботи в мистецькій резиденції «Аура міста. Евакуйовані» я бачила, що кожен художник-учасник резиденції – носій сильної авторської позиції. Усі дуже швидко зрозуміли, як саме їм відгукується тема і як вони хочуть втілити свої ідеї. Під час спільної роботи в майстерні художники розповідали, як вони бачать цей проєкт, як вони можуть до нього докластися. Ми набиралися один в одного, надихалися, обговорювали, сперечалися і багато працювали.